У Миргороді родинам полеглих Захисників вручили державні нагороди та місцеві відзнаки

15/07/2026

У Миргородській міській раді відбулася зворушлива зустріч із родинами полеглих Захисників України. Під час заходу вшанували пам’ять військовослужбовців, які віддали життя за незалежність і територіальну цілісність України, а також передали їхнім рідним державні нагороди та місцеві відзнаки.

Подяка родинам Героїв

У церемонії взяли участь Миргородський міський голова Сергій Соломаха та начальник групи психологічної підтримки персоналу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Богдан Зубченко.

Вони висловили щирі співчуття сім’ям загиблих воїнів, подякували батькам за виховання справжніх патріотів України та наголосили, що подвиг кожного Захисника назавжди залишиться в історії Миргородської громади й усієї держави.

Орден «За мужність» III ступеня та «Комбатантський хрест»

Посмертно високими державними відзнаками нагороджено:

Ярослав Галич (1990–2025)

Солдат, водій-електрик відділення ударних безпілотних комплексів 63-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 29 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Донецької області.

Родині Героя передано:

орден «За мужність» III ступеня;
нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест».

Також Ярославу Галичу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади».

Звання «Почесний громадянин Миргородської громади» присвоєно посмертно

Під час зустрічі відповідні відзнаки передали родинам таких Захисників:

Михайла Конопешка (1972–2023);
Олексія Хандія (1986–2024);
Павла Лютого (1986–2026);
Олександра Калашника (1989–2026);
Анатолія Човганюка (1988–2025);
Олександра Алексєєва (1991–2026);
Олександра Ярмоленка (1979–2026);
Олександра Івка (1971–2026);
Ігоря Грачова (2003–2024);
Максима Нагорного (1983–2024);
Євгена Кісіля (1979–2025);
Ігоря Муравого (1988–2025);
Олександра Воловіченка (1995–2024);
Ігоря Мадзіка (1994–2024);
Анатолія Чепільченка (1972–2026).

Більшість із них загинули під час виконання бойових завдань на Донеччині, Харківщині, Запорізькому напрямку, Сумщині та Курському напрямку. Деякі військовослужбовці померли від поранень або тяжких захворювань, отриманих чи проявлених під час проходження військової служби.