13 червня Миргородська громада провела в останню путь свого земляка, молодшого сержанта Збройних Сил України Сергія Дмитровича Деркача. Його життя обірвалося 20 квітня 2026 року під час проходження військової служби. Цього дня рідні, друзі, колеги, побратими та небайдужі жителі громади зібралися разом, щоб віддати останню шану людині, яка залишила після себе не лише добру пам’ять, а й приклад справжньої людяності.
За кожною військовою формою стоїть людина зі своїми мріями, планами та щоденними турботами. Саме таким — щирим, добрим і надійним — Сергій назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав про це пише Миргородська міська рада.
Сергій Деркач народився 26 січня 1978 року на Рівненщині. Згодом родина повернулася на Полтавщину, до Глобиного. Рано втративши батька, він разом із молодшою сестрою Тетяною підтримував одне одного протягом усього життя. Разом вони ходили до дитячого садка, навчалися у школі та здобували освіту.
Сергій отримав дві вищі освіти — інженера-механіка та економіста. Працював у бухгалтерії відділу освіти Глобиного, де заслужив репутацію відповідального фахівця та людини, на яку завжди можна було покластися. У 2015 році переїхав до Миргорода, де мешкала родина сестри. Працював за кордоном, а після повернення став частиною колективу місцевого магазину «АТБ».
Та найбільше люди запам’ятали Сергія не за професійними досягненнями, а за його характером. Під час церемонії прощання звучали десятки спогадів про людину великої душі, яка ніколи не проходила повз чужу біду.
Його племінник Владислав згадував дядька як надзвичайно просту та відкриту людину. За його словами, Сергій завжди цікавився справами молоді, підтримував у навчанні та був справжнім другом для своїх рідних і друзів. Він міг серед ночі зустріти гостей, вислухати, допомогти та подарувати щиру усмішку.
Керівниця магазину «АТБ» Ольга Гоністратенко розповіла, що Сергій став частиною великої трудової родини. Він завжди приходив на допомогу колегам, підтримував у складні моменти та залишався людиною, якій довіряли беззастережно.
Особливо зворушливими стали слова сестри Тетяни. Вона розповіла, що Сергій ніколи не уникав відповідальності та не ховався від обов’язку. Після отримання повістки без вагань став до лав Збройних Сил України й відслужив 566 днів.
Навіть на службі він залишався собою — скромним і турботливим. Поки інші відпочивали після вечері, він міг піти допомагати кухарям мити посуд або підтримати тих, кому було важче. Так само й у мирному житті допомагав сусідам похилого віку, підтримував людей, які переживали втрати, і робив це без розголосу та очікування подяки.
Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, друзі, колеги, представники влади та громадськості. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять воїна, який чесно виконав свій обов’язок перед Україною.
Миргородська міська рада висловила щирі співчуття сестрі Тетяні, племіннику Владиславу та всім близьким Сергія Деркача.
Світла пам’ять про нього житиме не лише у серцях рідних, а й у пам’яті всієї громади. Його доброта, щирість, порядність і готовність допомагати людям назавжди залишаться прикладом справжньої людяності.
Спочивай з миром, Захиснику.
Вічна пам’ять і слава Герою України.
About The Author
