18 вересня 2026 року відійшов у вічність Захисник України, наш земляк із села Млини Дяченко Андрій Михайлович. Його життя обірвалося після тривалої боротьби за здоров’я, підірване війною.
Про це повідомляє Лохвицька міська рада.
Андрій Дяченко народився 1 грудня 1978 року в селі Млини Лохвицького району Полтавської області у працьовитій українській родині.
Таким його пам’ятають рідні, друзі та односельці
У 1986 році Андрій пішов до першого класу Млинівської школи. Однокласники, учителі та друзі запам’ятали його старанним у навчанні, відповідальним, активним, добрим, чесним і щирим товаришем.
Змалку Андрій був привчений до праці, допомагав батькам по господарству. У підлітковому віці пережив важку втрату — залишився без матері.
Після закінчення школи у 1994 році навчався у Веприцькому професійно-технічному училищі Гадяцького району.
У мирному житті Андрій Михайлович працював водієм на Заводському хлібозаводі, у комунальному підприємстві «Лохвиця-сервіс», у сільському господарстві, а також на будівництві — зварювальником.
Захищав Україну з 2022 року
6 квітня 2022 року Андрій Дяченко був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Ставши на захист Батьківщини, він мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищав Україну на різних напрямках фронту.
За службу Андрій Михайлович був нагороджений відзнакою міністра оборони України за поранення.
Війна завдала тяжкої шкоди його здоров’ю. Останнім часом Захисник перебував на лікуванні у військових госпіталях. Лікарі до останнього боролися за його життя.
Та, на жаль, 18 вересня 2026 року серце Героя зупинилося.
Люблячий чоловік і турботливий батько
Андрій Дяченко був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Разом із дружиною Оленою він виховував двох дітей — доньку Карину та сина Костянтина.
У мирному житті Андрій працював, дбав про свою родину, мріяв про майбутнє дітей, цінував прості радощі життя і найбільше — час, проведений поруч із рідними.
Він мав свої плани, мрії та надії на майбутнє, але війна внесла у життя родини свої страшні корективи.
Дяченко Андрій Михайлович — мужній Воїн, люблячий чоловік, турботливий батько, син своєї землі та Захисник України, який до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Олені, дітям Карині та Костянтину, батькові, брату, друзям, односельцям та всім, хто знав, любив і пам’ятає Андрія.
У цей гіркий час схиляємо голови перед мужністю та жертовністю нашого земляка.
Схиляємо голови перед Подвигом твоїм, Солдате!
Світла і вічна пам’ять Захиснику України!
About The Author
